про всякое с никаким

я покохала твої руки, у ту весну, тої п'ятниці. руки, що бриньчали струнами, бігли ребрами й общіпували крила мої, крила сизої горлиці. я покохала цигарки, я покохала від них опіки. ті вени, різані зі шрамами, я покохала ті рядки, усі твої недоліки, я віддала тобі свою душу. а вона, крихка, ніби перший сніг, тож, будь-ласка, будь ласкавим, тримай, не розбий, бо це єдине, що залишилось від мого лику. у ту весну, в той травневий багряний вечір, заспиртоване серце в жестянці з-під кави забилося, заходилося, і затихло.